Нарешті випала нагода практично перший раз в сезоні виїхати в Карпати на МТБ (березневу розкатку при -7 асфальтом і 8 перевалів я не рахую). І якраз підвернулась можливість подивитись трасу "Giga" of
MTB Marathon Pylypets. Мій рев"ю і фідбек:
Скажу зразу: думав буду матрасити, а *уй там. За побачених 48 км набір склав 1850 м, а вся дистанція в 66 км має набір в 2500 м. Для порівняння: легендарний Король Гір на 50 км має 1550 м набору. Не зря Сєрік казав: ти будешь мечтать о 22-й звезде спереди. І я зовсім не шкодував, що в мене ззаду 36, а не 32, як в минулому сезоні. Ладно, більше не буду вас тут лякати: красоти пейзажів і довгі спуски компенсовують підйоми.
Старт траси 6 км по асфальту - непоганий варіант, щоб учасники розтягнулись в межах своїх сил. Далі 10 км я пропустив, тому що не встигав на старт і приєднався разом з Пако на 16-му км. І зразу в 5-км апхіл щебне-грунтовкою, на всьому шляху якого поступово відкриваються мегакрасоти:
Потім маршрут виходить на хребет, де афігєнні спуски по вкатаних грунтовках чергуються з підйомами. На перших дух захоплює, на других пульс підскакує:
Вверх-вниз, вверх-вниз, вверх-вниз, круто-круто-круто вниз і опа - річка, ніхто нікуди не звертає - маршрут проходить по самому руслу. Цікава така атракція з освіжаючим ефектом:
Якраз класно перед наступним підйомом на перевал, який є грунтовим серпантином з бонусами на вершині:
Потім лісними дорогами виїжджаємо на черговий хребет, з якого видно попередній хребет, де ми їхали. Хребет вкритий килимами польових квітів:
Ну як тут не подурачитись? На гонці такої нагоди не буде!
Їдем ми хребтом, їдем. І тут опа - поїзд! Прийшлось відторможуватись:
А на фоні видно Боржавський хребет, на який потрібно буде забратись і спуститись до фініша. Відчуваєте масштаби? То вам не круги навколо пенька намотувати. І не гудроном 400+ км дихати. Це треба попробувати і відчути!
Потім траса спускається до асфальту, по якому проходить десь 2 км - окрім старту, це єдина рівна ділянка, на якій можна зібратись морально з силами (тим, хто вже бачив маршрут), або просто відпочити (тим, хто його ще не бачив). Бо потім починається жесть! Тупо вгору і нііпєт! Я зцепив зуби, їду на максимально легких передачах 26 перед, 36 зад. І ппц! Даю собі слово: буде швидкість менше 5 км/год - піду пішки. А вона, сцука, 5-6, 5-6... Мля... прийшлось викрутити. Риганина закінчується на вершині підйомника лижного комплексу "Ізки":
Зато який там спуск! Ммммм! А потім знову вверх. І то так круто вверх, що на одному з торчків таки прийшлось спішитись. Благо, що він недовгий. На гонці його можна виїхати. Але поки що було тільки одне бажання - взяти і роз***рити вєл к єбєням:
Ну але це ще був не кінець. Боржава впєрєді! І гора Гимба чекає на тебе! Сам підйом знову серпантином, хоч і довгий, але вже не такий крутий, проходить попід кріселками підйомника. І ти такий їдеш-їдеш, потом стікаєш, а над тобою даунхілери з причепленими до кріселок вєлами пропливають. І ти такий спочатку думаєш: ах йоп твою ж... але зразу приходить на думку інша мисля: ха! а я то їду сам, а не на кріселку! І зразу +стопіцот до параметрів крейзанутість і абєзбашеність. На вершині бонус - панорама, з якої відкривається майже вся дистанція:
А потім іде лайтовий дх-шний, або суровий кантрійний спуск. Реально круть! Каміння, широкі дороги, сінгли між деревами, річки-потічки. Одним словом - кайф! Кайфуєш ти кайфуєш, і тут опа - фініш!
Резюмірую: їхати однозначно потрібно. Траса повністю готова. Залишилось нанести розмітку. За відсутності Короля Гір - це реальна альтернатива.
Переваги:
- три типи трас на вибір - Міні, Мега, Гіга. Вибирай, яку хочеш.
- багато відкритих діляно, звідки відкриваються нереальні краєвиди
- маршрут дуже різноманітний і динамічний
- зручне транспортне сполучення: від Воловця всього 12 км. А Воловець з точки зору залізничного сполучення - це той самий Ужгород, тільки ближче.
Недоліки: не побачив.