bikeportal.org.ua

Приїзд в Харків для мене завжди ознаменується чудовими емоціями від зустрічі із давніми інститутськими друзями та ностальгічними спогадами. А так як велосипед займає не останнє місце в житті, то пропустити таке дійство як ЛКУ я ніяк не міг)))). Приїхавши в першу столицю в суботу в районі обіду відразу ж поїхав на ТЕМП подивитися трасу. Вже за день до гонки траса була чудово розмічена і навіть не прийшлося просити допомоги у місцевих ганял показати трек. Лише трохи напрягла сирість та волога після дощів-деякі торчки стоячи не виїхались та і на спусках велосипед місцями просто плив униз, додаючи адреналінчику) Увечорі тогож дня, пожираючи піцу та заливаючи в себе безалкогольне пивко під Шахтар-Динамо, із заспокоєнням споглядав на чисте небо вечірнього Харкова та розумів, що траса буде в чудовому стані). Ранок порадував сонечком та приємною прохолодою, поївши макарончиків з дуруму та наколотивши у 2 фляги шось накшталт енергетика відправився з друзями на місце старту. Так як для мене це був перший цьогорічний ЛКУ, то мрією максимум було потрапити в десятку любителів, але думка про те, що їх до 50 чоловік, не дуже вселяла оптимізм в мої збуджені мізки). Ще й знаючи принцип шикування гонщиків на ЛКУ розумів, що стояти буду ой як далеко від лідерів загального заліку. Ну то таке)))) Вишикувались-передімною 2 шеренги велосипедистів, нога встьогнута в контакти, адреналін вже повним ходом плеще в організмі і нарешті чую команду Старт)))) Стартую бодренько і на першому тягунці обходжу по обочині половину тих, хто стартував попереду. Далі їдемо однією довгою ширенгою, хтось відчайдушний кричить "СПРАВА" і починає обходити всю нашу "дружну" колону, але на першому мокрому повороті перед спуском із серпантином врізається в когось і встряє переднім колесом у велосипед того бідолаги....Спокійно проїзжаю біля них і далі починається монотонне відвойовування позицій-по одній, на страшенно високому пульсі, з біллю в ногах та надривному диханні). На першому колі добираю свого "односельчанина" з Полтави, бажаю йому успіху та пру далі). Десь після другого кола "голос з динаміків" промовляє, що я йду 10. Цей факт мене дуже обрадував, враховуючи те, що я бачив неподалік попереду кучку моїх головних конкурентів. Так і пройшло третє коло з відвоюванням ще двох позицій і виходом на останнє на восьмій позиції прямо за Богданом Сябрюком з Харкова. Все 4 коло від думок зупинитися і лягти полежати в травичці мене рятувала тільки боротьба з ним) Так і їхали ми  разом аж до фінішних прямих, на першій з них перед естакадою стаю на ноги та обходжу Богдана, відвойовуючи таки 7 позицію) Чую від нього побажання всього "найкращого і не дуже)))", залітаю на естакаду і стоячи лечу по фінішній прямій фінішуючи сьомим)))) Радості моїй немає межі)))) За мною фінішує Богдан, пожимаю йому руку в знак подяки за чудове суперництво та йду відхекуватись та приймати поздоровлення від друзів))) Далі були чудові макарони, перегони файних дівчат та еліти і дружні фото та вітання))) В черговий раз переконався, що всі ми одна велика сім'я і вже не дочекаюся наступного року, щоб спробувати скласти конкуренцію першій четвірці, яка на цих змаганнях була для нас недосяжна))) Всим дуже дякую-до нових зустрічей)))