bikeportal.org.ua

Хочеться, щось написати, бо емоції з мене аж пруть. Сиджу на автовокзалі у Львові і чекаю автобус у невідомість.
Тому напишу звіт про гонку. 
З чого б почати… А почати потрібно з того, що все літо я простраждав всякою фігньою і взагалі не тренив.  Вел був у нещасному стані, гальма заднього не було взагалі(потребувало прокачки), на безкамерних ободах стояли камери(взагалі повна тоска) і тому подібне.
Закінчилась моя епопея із здачею документів у візовий центр, і мені якось стало веселіше. Вирішив, трошки покататись заїхав на велобазу прокачав гальма. Механік Діма сказав -*Зкатай на трасу там такого накопали, що просто капець*. Подумавши, я таки поїхав, перший день ледь проїхав один круг, з не привички було важко, але нові ділянки залишали враження. Тому вирішив на наступний день скатати знов. Приїхавши і прокативши всього нічого, я поколов камери *йолі-Палі!!!*. На наступний день вирішив знову поїхати на велобазу ставити безкамерку, до того ж в мене була нова покришка, яка пилилась вже більше року і мені страшно кортіло її поставити. Поставивши безкамерки я подивився що буде гонка і подумав чому б і ні, треба катнуть. Ще крім всього іншого в моєму житті з*явилось дещо світле, таке що додавало мені натхнення. Я почав тренуватися 25 серпня прокативши всього-на-всього по набережній 20 км. З кожним днем я нарощував нагрузку і зробивши один вихідний почав тренуватись 2 рази на день, це були останні 4 дні тренування. За ці дні я умудрився пропороти боковину покришки і думав, що це кінець бо герметик який був у середині не хотів її забивати. Подумавши і вирішивши я вирішив поставити латку, це могло мати фатальні наслідки, бо латка на боковині –все може бути. Але поставивши її покатавши декілька днів я заспокоївся все було чудово! Прийшов паспорт з візою і я був у змішаних почуттях. Тепер вирішувалось питання коли і куди я поїду в невідоме. Коли мені дзвонять за два дні до гонки і кажуть ти повинен їхати або завтра, або післязавтра і тут я розгубився, якось домовшись, що я поїду в неділю шостого на наступний день після дня народження, мені не набагато, але стало легше.
День народження я відсвяткував прекрасно, думаю всі, або майже, всі були задоволені. Я наївся солодкого і в мене були великі сумніви чи брати в гонці участь. Речі були зовсім не зібрані. 6 вересня до останнього не знав чи приймати участь *Вирішив -Їду* за півгодини до гонки!
Гонка!
Старт-тягун, довгий затяжний підйом по розбитій дорозі з крупним шлаком, якось вицарапавшись я їхав десь в десятці,  пульс був збитий я хекав, явно відчувалось недостача тренувань на протязі літа. Їхав у своєму темпі взагалі не зважаючи ні на кого, потихеньку заспокоївся і на 2 колі когось там почав добирати. Коли ні стого ні з сього я зрозумів, що почав змагатись за третє місце. На 3 колі  якісь кругові з категорії –Дівчата, мало сказати –Падлючки=)) пропускати мене не хотіли, а коли я почав бурчати, сказали що я скажений) Іде боротьба за 3 місце –*Якого біса* подумав я і проламуючи кущі вилетів поперед них.  На початку останнього кола я відчів що ліву ногу зводить *Шоколадки і останній шмат торта, був зайвим*- подумав я. Підйоми брались дуже важко на грані судоми в один момент подумавши про Одну Хорошу людину, мені трошки полегшало. На технічних ділянках я відпочивав і трошки відривався від свого суперника за п*ядестал, так як прикатав їх майже ідеально, а от підйоми давались складно.  І все ж я продовжував викручувати, мені навіть вдалося два останніх підйомчика виїхати на дуже важких передачах. На фінішній прямій мені хтось закричав-* Жека добирають* я почав переключати на важку передачу і валити на всі банки, так як неодноразово бачив, що буває на фініші коли хтось не старається. Хоча після фінішу я зрозумів, що в принципі розрив був нормальний і викладуватись було не обов*язково. 
-І От Він Фініш Третій!!!- Валяючись від болю, в кущах за фінішем, думав я))