Нудьтеся із заздрощів хто пропустив, це було шикарно! :) Продовжую парад звітів - не думаю що всі на конкурс "виписуються", просто реально емоцій багато.
Щоб там не писав Амерс про мотивацію, а ідея проїхати карпатські марафони оволоділа мною минулого року, коли я побачив скільки їх є, здалося що життя пролітає повз мене. Також погляди на себе в дзеркало сильно "не радовалі", треба починати наново займатися спортом. Прийняв кардинальне рішення закінчити із таймінгом, а час що звільнився використати із персональною вигодою. Доречі гараж систему таймінгу нікому не треба? Продам :) Але так сталося що Невицьке я провтикав, на Опришках "вспомніл все", а перед Пилипцем був якось у прострації і тут пост Амерса - "Вперед, бл@!" - як ляпас, думаю чого це я туплю, клік-клік, білет куплено, алло! номер заброньовано, всьо. Амерс від цього звичайно прифігєл, але за базар пішов відповідати і купляти білети.
Із Воловця у нас ВІП-Кангу-трансфер безжально машемо рукою тим хто гріється своїм ходом до готелю. Розселяємося хто де, їдло, вставити нові колодки (добре що самі гальма живі після Опришків) і поїхали кататися. Вирішили проїхати частину підйому на Гимбу (а вона не "ГЕмба", фотопруф)
і далі по фінішному спуску на базу. Підйом шикарний: градієнт заходить, покриття як треба. Підїзжаємо до тьолочєк
і тут Амерс збирається включити ГоуПро, а тут треба зауважити що останнім часом ця процедура призводила до феєрічних кульбітів, відеопруф
Тут також все було на грані, але обійщлося без члєноврєдітєльства. Далі Іван Мордовін веде нас на спуск і показує нам його. Це було дуже корисно ібо були ньюанси. Сказати що я прифігєл, це нічого не сказати. Спуск для ДХ "зелений", а для київських гонщиків КК - коричневий. Я звик сприймати реальність такою яка вона є, а не боротися із нею, тому добре що не в кінці марафону його побачив.
youtu.be/xlTQCUnxCi0 дивитися до 3,15 потім наша трасса переходила в Капітошку.Далі їдемо на канатку і катаємо разок Горіллас - контрсхили треба навчитися їздити, воно фаново, але з першого разу в мене не вийшло. Амерс пробиває броньовану ЮСіТі покришку і отримує збочений секс на довгий час. Мої тоненьки латексні бірюльки йому не допомогають і тільки товстенна гумка від Закероні допомогає заткнути всі дірки.
Переходимо до марафону - наче вже пора :)
Траса шикарна! Різноманітна, мені дуже сподобалася. Із погодою дуже пощастило. Але сонце не означає що немає калюж і багнюки - ми ж в Карпатах :) Але добре що просто багнюки, тим хто їхав першим довелося пробивати нам колію по натуральному, екологічному лайну - детальніше у звіті Закероні. Стартуємо за квадріком, перший підйом, не поспішає і виходжу на стежку правіше. Моя установка їхати спокійно і отримати задоволення. Далі їдемо то вверх, то вниз і ось на черговому вниз у закритому повороті на зустріч вибігає кінь (!) зліва та справа жерева, добре що я їхав правіше, а от Андрій Сотовий прямою наводкою свій ДжиПіЕс сує коню у морду по типу "тут жеж траса, куди преш?", але кінь таки пер, тому Андрію довелося себе піднімати та збирати частинами.
Далі запам"ятався перший великий спуск: повертаємо направо в ліс, а там трава, слизька багнюка стіною дерева і кут нахилу невпинно крутішає. Чесно кажучи був би сам - обісрався б, а ту навколо люди, десь поряд навіть дівчата, тому по-козацьки вперед і відпускаємо гальма.
youtu.be/0WVphOGA24Y кому цікаво більша частина траси на цьому відео. Спуск на 7 хвилині. Далі внизу їдемо до Нижнього Студеного і там 4 рази із бризками форсуємо річку! :) класс! Це 12-та хвилина на відео. Потім асфальт і підйом на перше буфет-КП. На ньому нас наздоганяє Зубченко, ага Гіганти зараз попруть. Далі їзда по хребту, то вниз, то вверх, то по полю, то по лісу - краса, а види які! На класному спуску по полю прошивають гіганти, відпускаю гальма і думаю ну зараз по їх траекторії проїду трохи, де там, відїхали від мене наче я стояв, а не 40+ км/г нісся вниз. Далі виїзд на асфальт та набор на Ізки. Я вже накатався і думаю як все классно, трасса супер, але батарейка закінчується і сил вже немає, батончики і гіпотонік не допомагають. Включаю музику в телефоні - вперед. І тут гонщик поряд каже "ну трицяточку подолали, залишилося 20", я такий ЩО??! Мені здавалося що залишилося набагато менше - підйом на Гимбу і вниз. Так розпочалися мої "боль і страданія". Майже всі підйоми їшов пішки, хоча більше половини можна було їхати. Але це мій рівень підготовки, треба тренуватися. КП в Ізках таки леген..чекай, чекай ДАРНОЄ!! Потім проїзд по річці повз лісорубів і ось починаю карабкатися на Магуру. Тут мене легенько проїзжає Аня Вергєлєс і цікавиться що за вечірка і чому діджей зомбі? Ну тобто її також не легко, але вона крутить і виглядає бадьоро. І от нарешті КП Магура, а від нього підйом, по якому ми вчора їздили, а це означає що він останній, а потім спуск і фініш. Як я виглядав на найвищій точці маршруту вдалося засняти чудовому фотографу Фдиш Эждло
У велосипедістів цей стан має назву "вафлі". Мені вафлі були вже кілометрів 15 як. І було багато часу подумати чому ж така назва, ну ламка вафелька, крихка.. А потім я згадав що відбувається коли вафлю намочити (а поту було повно) - вона перетворюється на безформову консистенцію на фоні якої коров"яча лепьошка - міцна скульптура. Але всьо прочь! Попереду останній спуск і він не простий, щоб до низу дістатися єдиним цілим треба зібратися. Валю вниз на повну, частково тому що сил постійно гальмувати немає, а частково тому що за цей день вже було стільки всього, що цей спуск вже не лякає так як учора. Туристи дивляться на нас як на скажених гірских козлів. З під колеса вилітає камень і розбиває ногу, я вдячний що це єдина травма, варіантів було багато. Далі асфальт та Оп-Оп розгони туристів, почуваю себе биком, якого випустили на вулиці Сан-Ферміну. ФІНІШ. Результатом задоволений, дівчата Анчі і Ната, прийхали після мене, хоча Нату вдалося виперидити тільки на фінішному спуску. Краєвиди подивився, цілим залишився :)
А ось далі було головне розчарування поїздки: в дерев"яному корпусі Шепоту Карпат не було гарячої, навіть теплої води. Я впевнений що водонагрівачів в них достатньо і вважаю що це копєєчная економія яка перекреслює всі їх прекрасні здобутки як спонсора змагань :( Так ідея всіх розмістити в одному місці класна, всі тусуються, спілкуються і всім це сподобалося. Велике приміщення для зберігання байків, мойка для них. Але ось я весь спітнілий і брудний, а під холодною водою таке не відмиєшь... А ще розуміння що ось поряд десятки хат із ціною проживання в два рази менше де вода є... Мене рятують Анчі із Натою - іду митися до них і це повертає мене до життя. Далі Регенер, хоча з нього треба було починати. Вперше його спробував і мені сподобалося, працює, почував я себе значно краще.
Далі було ще багато всього: нагородження, лотерея (я виграв класну флягу ВВВ), їдло, спілкування, бограч, фотки, веселі фільми й нарешті сон. Потім неділя, апхіл, Гимба, прогулянка вниз, розслабон і потяг на Київ.
Дякую Назару та всім причетним! Так є моменти які можна допрацювати (перенос старту Мега-Хоббі правильний, але ж не інформування немає, висотний профіль краще як на Опришках робити - наліпку на раму), але в цілому рівень на висоті! Справа тільки за учасниками - нас повинно бути набагато більше. Траса класна, мені здалася збалансованою. Буду приїзжати ще та агітувати інших.
Дуже комфортно та впевнено почував себе на найнері, але для справедливого порівняння треба проїхати трасу на 26-у Епіку.
Всім дякую та до нових зустрічей!
P.S. Доречі, коли сідав в потяг, проходжу у друге купе (в мене 8 місце), а там двоє п"яні під столом, один в проході хитається, четвертий радіє мені і каже "О! давай до нас, ми музиканти їдемо з Мукачево, з весілля" я загkядаю в купе, а багажна полиця зайнята - там литаври, на моїй поличці - баян. Ну все, думаю, прийхав і тут дивлюся що пройшов купе провідника і це перше купе, а моє наступне :) хух, пронесло!
Комментарии