Моя розповідь, на жаль, не така позитивна як інші, бо зійшов з траси після другого КП, але все ж напишу, може пригодиться зеленим, бо змагання показало що я саме такий 
Отже, декілька тижнів назад випадково дізнався про це змагання і вирішив спробувати. Це моє перше змагання, до цього ніколи ні в марафонах ні в давнхілах не брав участь. Єдиний досвід не дорожнього катання – червоні траcи в Буковелі місяць назад, сподобалось. Що таке безперервний апхіл на 11км по камянистій дорозі + ще 40км спусків та підйомів - мало уявляв. Начитався минулорічних звітів, почав готуватись та навіть тренуватись, хоча часу залишалось не багато.
Приїхав в Рахів за день до змагань на раховозі. Повний поїзд людей о 3й ночі.. такого не очікував. Зупинився в готелі Європа, 80гр/день – досить не погана вартість номеру, чисто, аккуратно, привітні адміністратори, смачна недорога їжа. Цілий день катався, місцеві рахівські байкери показали мені фінішну частину траси, сподобалась, але була тривога чи розберусь я в розмітці, адже досвіду не було взагалі. День пройшов чудово. Хоч в готелі був вело гараж – вирішив ввечері скласти вел в чехол та занести в номер, перед сном на нього подивитись, змастити педалі, перевірити тросики та вузли та таке подібне.
FAIL. Ранок почався ідеально. О 7й поїв правильну їжу, зібрався, настроївся на покатушку. Їхати збирався на повну силу, без розслабону, змагання – значить змагання.
О 8й почав складати велосипед. І тут почались мої невдачі… Як я не намагався вкрутити педалі – в мене нічого не виходило. Паніка змінилась розпачем. Якось вдалось вкрутити одну в протилежну сторону, пошкодивши різьбу.. З другою педалькою та ж історія, але довелось просити допомогу у іншого байкера. О 8:30 вилітаю з готелю і розумію що педалі тримаються, але вкручені криво, бо страшно вібрують, але за мить я вже на старті, підкрутив їх там ще раз і з цього моменту я думав вже не про змагання ,а тільки про те щоб вони не відпали. Я не помічав ні дощ та болото в обличчя.. Настрій геть зіпсувався. Я був дуже злий, бо розумів що довго педалі не витримають. Прокручував в голові чому так могло статись, адже я був впевнений що не переплутав педалі місцями, а знімались вони досить легко. Зараз думаю що скоріше всього я все ж помилився і в суєті вирвав різьби на шатунах.. про таку тупість, чесно кажучи, боляче навіть думати. 
З цими думками я доїхав до першого апхілу практично поруч з лідерами. І тут почалось для мене, зеленого, щось дуже незрозуміле.. На протязі першого кілометра мене легко обганяли майже всі хто був ззаді. Я звернув увагу, що практично всі учасники були на контактах, такого я не очікував, контакти я поки що не освоював. Склалось враження що новачок на цих змаганнях був тільки один – я. Від цих думок крутити ставало ще важче. Дощик приємно охолоджував, але це не допомагало, підступала втома в ногах. Болото попадало в очі але до цього звик ще перед апхілом. Боротьба з силами природи мені сподобалась і тимчасово допомагала забути про проблеми з педалями, які все ще вібрували але вже не так сильно. Перша втома зникла, але далі почали турбувати сумніви чи не заблудився я, бо нікого не бачив. Приблизно на 10му км. мене наздоганяє хлопчина, який час від часу щось співав, та досить спокійна дівчина в сандалях з наушниками. На апхілах вони мене переганяли, на давнхілах – я їх. І от, коли я на прямій повністю відновив сили і відірвався від них метрів на 300 – відпадає права педаль. Різьби в шатуні вже нема, все кінець. Хлопець та дівчина зупинялись та пропонували допомогу, приємно. Близько 2 км проїхав на одній педалі стоячи до 2 КП, за цей час мене обігнало з десяток учасників Лайту. Почав замерзати, куртка пригодилась.
Ще ніколи не їв таких смачних бананів як на 2КП. Погрівся біля вогню, перепочив, та дорогою поїхав вниз, 11км , з мріями про тепло та згадуючи багато поганих слів ) Без одної педалі їхалось скучно та боліли руки, пальці на гальмах ледь не відмерзли.
З ресторану Европа споглядав як один за одним на мийку заїзджають байкери які пройшли трасу.. Відчувалась позитивна заздрість. Адже втоми в мене практично не було і втратив стільки задоволення. Про причини своєї невдачі старався не думати. Думати треба було перед тим як знімав та прикручував педалі. На нагородження переможців не пішов, бо сухої куртки вже не було, та й настрій не той. Подяка працівникам готелю за прання/сушку грязного і мокрого)
По плану було пожити в Рахові ще 3-4 дні. Але що тут робити без велосипеда.. Тож вранці наступного дня зайнявся пошуком запчастин та майстра. Це було не просто, але хто шукає, той знаходить. І вже через 3 години на байку були встановлені нові шатуни з зірками та каретка. Подяка Василю з Рахова, який добряче допоміг з запчастинами та ремонтом.
І в той же день я взяв перший апхіл 10км, причому набагато легшее та в 2 рази швидше ніж в день змагань. Очевидно гарний настрій і відсутність стресу позитивно впливає на результат.
Останні 3 дні катався на апхілах та фотографував пейзажі.
Загалом організація змагання дуже сподобалось, обовязково продовжу відвідувати подібні велоподії. Хоча, маркування траси в деяких місцях повинно бути чіткішим та більш однозначним, іноді орієнтувався по слідах від вело-коліс )
Шкода ще що був там сам і не встиг познайомитись з земляками з Івано-Франківська, бо моментами самому було досить скучно в місті, коли є з ким поспілкуватись – значно веселіше!
З задоволенням приїду на цю трасу ще не один раз навіть без змагань!
Комментарии
Так-так ) Там треба бути обов'язково!
если ты планируешь и дальше участвовать в кросскантрийных соревнованиях, то контакты мастхев
и чем раньше ты их поставишь, тем быстрее научишься в них ездить
а старые шатуны можно повесить на стенку как память