Цього марафону чекав цілий рік. Після феєричного 2013 де я побачив на старті понад 100 чоловік. Масовість була вражаюча, організація супер, погода теж радувала. Цього року чекав набагато більше. Але вже під час реєстрації було зрозуміло що людей поменшало, трохи ситуація в країні, трохи проблемність мед справки, яку потрібно виробляти в наших лікарнях біля тижня.
День перед тим була супер погода...
За 2 дня до марафону всі прогнози вперто показували зливи, в що не хотілось вірити. Ми теж з другом вперто вирішили ночувати в палатках на стадіоні. Хоча і дощ показували на суботу після обіду. Погода подавала надії, мінлива хмарність і до самого вечора суботи погода стояла супер. Разок зїхали фінішний спуск, він став дійсно в багатьох місцях трейловий та технічний. Свічбеки теж проходились на ура...
Ранок неділі в нас почався в 4 годині, почалась страшна злива палатка потрохи почала промокати і виспатись не судилось. Думаю о якщо дощ почався зараз він до гонки закінчиться і буде норм. Під дощем склали палатку і зайшли в роздівалки стадіону, де спокійно можна було спати, поїли і оп запізнююсь на старт добре що затримали. Ледве встигаю на старт. Дощ не сильний тому ставлю безрукавку заді в кишеню і нарукавники теж стоять в сумочці на всяк випадок. І тут на старті чую слова що трасу Хардкору міняють .... охх це як медом на душу. Трасу знаю з попереднього року і в таких умовах, її проїхати було б просто нереальним випробуванням.
Старт всі починають так тиснути на асвальті що я не можу наздогнати основну групу, ледве добираю під початком підйому і спокійно стартую в кінці пілотону :-) Так і рахую скільки чоловік зможу обігнати. Хотілось поліпшити результат попереднього року (оріэнтувався по часі на КП), але з такою погодою .. .(я його погіршив). Обхожу спочатку чоловік 10 і спокійно їду в свому темпі, на середині підйому хочу потрохи добирати, але боюсь так як того року я на кінці видохся і до кінця траси не міг найти свого темпу.. (матрасного). На підйомі їду за Іриною темп комфортний. Як казав один це не Hardcore а Hardcore Plus. Дощ посилюється і починає лити як з відра, всі одягаються а я думаю ніби на підйомі загрівся все норм. Тут і перший КП який Іра ще з одним хлопцем пропускають. Думаю ого а я планував посидіти. Ну нічого підїжджаю до мене з обіймами зустрічають чоловік 10, так зрозумів майже ніхто не зупиняється на КП. Тут мені і трохи змазки дали на ланц, пару бананів і води, думаю не засиджуватись і добирати своїх :-) Далі незнайома ділянка, де їду знову в тій самій компанії. Туман, видимість погана, боюсь блуданути, вирішую не спішити. Тут я добряче промерзаю і радію кожному підйому, який трапляється на шляху :-) Одягаю безрукавку і нарукавники, блін чому раніше їх не одів. Добряче промерз і відігрітись до другого підйому напевно не вийде. Аж пільці на руках німіють. Але нічого спуск це моя стихія добре там валю але окуляри в щитані секунди потіють, навіть на спуску. Вирішив їхати без них (велика помилка). Друге КП трохи поїв, мені помили лице. І знову вниз на швидкості то в одне око попаде кусок то в друге. Кліпаю як дурний щоб повилізало з очей. Деколи приходиться добряче переторможувати бо забиваються 2 ока і взагалі не бачу куда їхати. На спуску обхожу пару пару чоловік. Спуск класний, жаль що познайомився з ним при таких умовах ...
Ось і 3 КП знову мене раді бачити .. Тут я і зрозумів що в такій холодній погоді, пється набагато менше і можна було зупинитись 1-2 рази. Після цього КП нікого з своєї категорії ні заді ні спереді небачив до самого кінця марафону... Так і їхалось в гордій самоті до кінця. Апхіл такий добрячий, приходиться добрих 20% йти пішки. Так і можна сказати дойшов до 4 КП де пробував кавун поїсти, коли спішиш те ще заняття. Далі вже й ніби знайомі ділянки. По графіку ніби й в низ, але кількість торчків та болота на шляху просто вбиває. Де не де попадав по втулку, в коліно в болото :-) Ось і нарещі довгоочікуваний спуск. Тут я вже зрозумів що робити з окулярами і протираю їх прямо перед спуском, якщо спуск стрімкий їдеться норм, якщо не дуже то потіють і стягаю їх в низ, вони там теж захищають очі від попадання болта. Спочатку не виходить зловити свій темп, де не де попадаю в колії, де величезні каміння просто вивертають руль. Але нічого за метрів 200 шумлю вже на повних парах. (Ні ну я не розумію як тут на хардейлі їхати ...)
5 Кп трохи води, змазки і в останній підйом. Потираються тормоза, блін ці Еліксіри, зазори мінімальні. Дивно але тут нікого нема ні на підйомі ніде. Де з Лайту всі... Так і потрохи їду, розумію що халявлю, але вибитись з сил раніше сроку нехочеться. По середині підйому чую звуки, ось і з Лайту мене набирають та ще на такій швидкості... Я як стоячий попри них. Обігнало чоловік 7 до кінця. Знову починає лити як з відра, думаю норм я й ітак розігрівся ніби добре. Але не тут то було, дощ просто крижаний, промерзаю. Підйом ніби й знайомий але він просто нескінченний, скільки раз надіявся що вже все ... але ні далі вкручувати. Крутити норм вже неможу відчуваю себе куском гівна... З такими думками доїхав нарещі до останнього КП (на кожному КП не менше 10 чоловік обслуговування), перед торчком. Там зїдаю пару бананів, вмиваюсь і йду пішкодралити, так як не знаю як при такій погоді там вкручувати. При сухій я ледве туда заїжджав а тут.. Йду пішки і я все згадую банани з останнього КП, вони були нереально смачні. Добирають і обганяють мене ще 2 з лайту. Смішно я ж знаю що обжену їх на спуску, а може й ще декількох наберу. Ось і останній спуск, я й недуже змучився, забагато сил економив ... Їду за лайтовцями обігнати поки ніде, ніби й трава мокра але мене тримає як вкопаного, можу додавати. Правда на спуску щось дивно голосно пищать тормоза. Не просто голосно а як в поїзді... Діватись нема куда шумлю далі. Тільки заїжджаєм в ліс там на початку розковбас. Легко обганяю 2-х. Там підйомчик який виїхати і при сухій погоді було важко, попри дерево по коріннях пробігаю і далі набираю хорошу швидкість на пряміку по полі. Далі знов гарний апхільчик вихожу, бачу тут багато хто ходив :-) Далі швидкісні ділянки прохожу на ура навіть швидше ніж в суху погоду, що значить спуск прикатати. Перед свічбеками щось дивно ручка провалюється до гріпси, але тормозить а це головне. Свічбеки клас, правда в суху проходились краще. Перший пройшов, на другому забився трохи, колії вже наробили, далі спуск з крутим градієнтом де швидкість набирається дуже швидко. І тут трохи притормозити хочу.... А воно не тормозить ... взагалі... жесть.. як так... (Виявляється тормозив поршнями перед тим. Нармально ток потерлися... А колодки то взагалі частково плавились)
Швидкість вже така що шансів не загриміти просто нема. Далі стежка звужується і розумію що там буде ще гірше тому стараюсь вивернути вліво і в верх. Там ніби пару кущів, але що робити. А за ними блін це жесть.... Ожина ловить мене на тій швидкості за ліву ногу і я швидкість зменшую до 0 за 1 метер.
Боляче було, але нічого серйозного. Далі хочеться їхати. Тисну 2 тормоза, але ні один не реагує, взагалі. Тут мене накрило. Жесть але нічого недалеко лишилось (уявляю якби на 2 спуску таке сталось) тому помалу збігаю то схожу. Тут мене вже на пологішому 3 з лайту добирають. Думаю про себе позор (вони ж думають що боюсь чи ще щось).... Де не де стараюсь трохи скотитись на ровері, не думав що так важко без тормозів... але після двох не дуже приємних гальмувань, звертав вгору чи ще кудись, далі біжу в деяких моментах де пологіше торможу як біеміксери ногою в колесо, думаю хоть попри фініш так проїду, але градієнти на фініші не дають. Так і пробігаю через фініш.
26 з 41 в Hardcore Open та 33 з 54 в абсолюті. Хотілось б покраще. Але багато матрасників через погоду не прийшли на старт, тому й так норм. Будем розвиватись, головне на місці не стояти. Чай на фініші був ой як доречний. Молодці організатори поміняли і промаркували новий маршрут дуже швидка, тай траса вийшла всеодно Хардкорною. Ніби й недуже більша по км за Лайт але важчою..
Далі бограч, ледве остив за 30 хв, щоб було норм їсти. Вмивання в калюжі. І на поїзд.
Дякую всім організаторам і учасникам за свято.
Комментарии
а что делать?
ехала на нем в прошлом году и в этом 5 дней накатала вокруг Рахова - норм)