Погодка супер, говен нема, самопочуття +5, відповідно не можна втрачати можливість позмагатися на Вульках. Отже, як це все було, моїми очима :) Зареєструвався в ІТ, але так як нас було мало, то стартували разом з аматорами. Ітак, 60 штук аматорів, і ця вся арава зі старту кинулася боротися за позиції. Одразу штовханина, уборочки, - я вирішив не рвати на першому колі і уникати жесті - всеодно ще ціла година попереду, ще все тільки починається. На першому спуску переді мною вилетіли з кабіни четверо чи п'ятеро, я ж не ризикую і оминаю завали (чого тільки вартує історія з чуваком в шльопанцях чи то сандалях, який гальмував тільки заднім і, відповідно, якого кидало туди-сюди по всій трасі). Ну от, перший підйом, і я декілька чоловік напевно проходжу за рахунок того, що не йду пішки.
Ну а далі епічний спуск до струмка, де я умудряюсь промазати мимо містка (facepalm), але так як контакти не були затянуті сильно, то встигаю видьорнути ногу:) Далі підйом, де всі валять пішки, я волаю, щоб пропустили, бо намагаюсь виїхати. Та де там! Ніхто не посунеться, приходиться теж злазити і топати пішки. Зі злості після підйому обганяю весь цей паровозік пішоходів, ну бо дуже вибиває з ритму таке ходіння пішки. В цілому, отак перше коло і закінчилось - 24 позиція в абсолюті. Група вже просіялась - пора добавляти. Тактика одна - відпочивати на спусках і рівнині, добавляти вгору. Таким макаром проходить наступне коло, я обходжу двох на підйомі, відповідно 22 позиція по закінченні кола. Думав вже фініш, ага, фіг там! На годиннику 55 хв, відповідно, відправляють на третє коло. Сили починають закінчуватись, чувак перед носом сходить, але я вирішую їхати далі. Їду один-однісінький, нікого не видно на горизонті попереду. Переходжу в тренувальний режим.
І тут я замічаю чувака в формі ВМС попереду, який явно втрачає темп. Думаю, так, треба поборотись і хоча би ще одну позицію відіграти. Починаю ризикувати на спуску до джерела, і от, перед початком підйому я вже на хвості. Відкривається друге дихання, передачка 1-3 вгорку (хоча попередні кола вигрібав на 1-1), і я вже відриваюсь. Так і фінішую 20 в абсолюті. Але найцікавіше попереду - так як ІТ їхали заочно (така собі гонка з роздільним стартом), то після фінішу на нагородженні дізнаюсь, що серед ІТішників я догріб перший :) УРРРАААА!!! Одним словом неочікувано і радісно! Дякую всім, і організаторам, і волонтерам (Буру за фотки окреме дякую), і дорогим вболівальникам. Уік-енд вдався на славу!
